Історики мистецтва застосовують різноманітні системи класифікації світового мистецтва. Вони структурують безперервний потік творів мистецтва, розподіляючи його на групи. Такий розподіл має на увазі, що твори, об’єднані в одну групу, мають спільну значущу якість або набір якостей, що відображають специфічний підхід художника. Ці якості можуть включати формальні, стилістичні, іконографічні, тематичні та інші аспекти мистецтва. Принцип групування відбиває розуміння природи значущих зв’язків між творами, а також між мистецтвом та більш загальним контекстом. Західне мистецтво найчастіше структурують у вигляді художніх напрямків, використовуючи переважно культурно-естетичні критерії, тоді як Східне мистецтво розділяють на періоди у відповідності до політико-династичних маркерів.